посёлок Ямполь

   На початку навчального року Ямпільська ЗОШ була реорганізована в Ямпільський НВК – на базі школи у вересні 2010 року був відкритий дитячий садок.

   У Ямпільському НВК навчається 175 учнів, у дитячому садочку перебуває 30 дітей віком від 3 до 6 років.
   В 1937 році в селищі Ямпіль була побудована нова школа. З дозволу сільської ради її побудували на території колишньої садиби церковника Ісікова Гната Григоровича. Йому запропонували переселитися в нову хату, але він відмовився. Цей факт вирішили використати церковники. Вони стали підмовляти Гната вбити директора школи, який ніби винний в побудові школи. Він вирішив помститися. Гнат зайшов до директора школи Останковича Олександра Васильовича з метою вбити його. Але директора в цей час не було вдома. Вбити його дружину Гнат не наважився, бо вона стояла з немовлям. Гнат повернувся додому, почав спостерігати за шкільним подвір'ям, адже його хата знаходилась на території школи. В цей час йшли заняття першої зміни. Урок вів учитель Глушко Олексій Васильович. Учень 5 класу Корабльов Гриша попрохав дозволу сходити в туалет. Гнат побачив, що зі школи вийшов хлопчина і пішов слідом за ним з сокирою в руках. В туалеті він наніс Гриші кілька тяжких ран, вкинув його в туалет, а сам повернувся додому і сховався під діжку.

   
   На перерві діти знайшли Гришу, який ще був живий. Його відправили в лікарню в м. Красний Лиман, по дорозі хлопчик помер. Це сталося 5 жовтня 1937 року. Тіло Гриші Корабльова було встановлено в приміщенні школи.

   На похорон прийшли всі жителі селища Ямпіль.

   На подвір‘ї школи стоїть пам'ятник Гриші Корабльову.

   Ямпільська залізнична школа була розміщена в трьох приміщеннях .
 
   
   З розповіді вчителя Беседи Марії Ілларіонівни про директора школи Юрченко Івана Лукича. Це людина з Великої Букви. Його любили всі: і вчителі, і батьки, і діти. Він ніколи не міг скривдити людину.

   Приходив на роботу о 5 годині ранку і працював у своєму міні-кабінеті, причому в холодному. У школі Іван Лукич читав географію, крім того, він вів три гуртка: географічний, вивчав з учнями мотоцикл, і вчив їх їздити, гурток радіолюбителів, він майстрував з учнями детекторні приймачі, адже, тоді ще не було ні радіо, ні телевізорів.

   Діти, які вчилися в нього і досі згадують його, хоч і вже самі дідусі. Колектив учителів теж був згуртований завдяки йому, він завжди був захистом для вчителя і в колективі ніколи не виникало ніяких конфліктів.

   На знімку в центрі – директор школи Юрченко Іван Лукич. Зліва завуч школи Охріменко Тетяна Іванівна. (Фото 1949 рік )